Зарваниця, Микулинці, Тернопільська область.

 Для християн усього світу Зарваниця добре відома чудотворною іконою і цілющим джерелом , біля якого з"являлась Божа Матір. . Зараз на цьому місці споруджено Марійський духовний центр -комплекс церковних споруд з Собором Зарваницької Матері Божої .

Наша екскурсія вихідного дня розпочалася саме з церкви Святої Трійці ( 1747-1754 рр побудови) у с Зарваниця.

Мурований храм з каменю, в стилі бароко. Саме тут знаходиться чудотворна ікона Зарваницької Божої Матері. 

Величезна кількість вотумів ( подяк за здійснення прохання) від віруючих вражає. Храм має дуже затишне подвір"я.

Відновлена дзвіниця. Один дзвін колись у 1 світову російські солдати вкрали і вивезли в Підгайці, там і залишили під час відступу. А після війни дзвін був повернений до дому в Зарваницьку церкву.

Збереглася давня огорожа навколо храму.

Далі ми поїхали у Марійський Духовний Центр. Сьогодні Зарваниця може похвалитися дивовижної краси та величі сучасним храмовим комплексом. 

Погода дуже тішила було тепло та сонячно в порівнянні з суботою. І навкруги казкова золота осінь. В золотисто-багряних кольорах.

Цей центр є Святим місцем для християн усіх конфесій.

Будівельні роботи по відновленню зруйнованої під час 2 світової війни ( а що вціліло, те донищили совєти ) церкви та прилеглих пам"яток розпочалися в 1991 р . Відкрито комплекс у 2000році.

Поряд з цілющим джерелом , що виникло на місці явлення Богородиці, як велетенська свічка стоїть дзвіниця.

Зовсім поряд розпочинається "Хресна дорога" , ведуча вздовж крутого лісового схилу в урочищі Білий Камінь.  Це далеко не всі святі пам"ятки Зарваниці. Але дуже раджу все обійти , подивитися, помолитися, упорядкувати думки в своїй голові, побути у тиші та спокої.

Ліс, пахне грибами, падає листя-казкова пора року ОСІНЬ

Каплиця Юрія Переможця ( 2015 р ) побудована в пам"ять воїнів, в якій є відстріляні боєприпаси, хтось може сказати, для чого це, знаряддя вбивства у такого благодатному місці. Я вважаю так має бути. Є ще достатньо людей далеких від війни, коли наші захисники тримають оборону, гинуть за нас усіх та нашу землю. То думаю це нагадування  про молитву за тих кому ми дякуємо щодня.

Далі підіймаємось в гору

монастирська церква

Новий Єрусалим.

 

Тепер спуск в долину дуже мальовничою доріжкою

Дуже люблю такі скульптури

Вийшовши з Марійського центру, та прямуючи до купальні, на мальовничому березі річечки під розлогими вербами є альтанки де можна поїсти чи просто перепочити.

Далі на нас чекали Микулинці, невеличке містечко але з дуже гарними пам"ятками. Розпочну з моєї улюбленої. Костел Пресвятої Трійці  ( 1761- 1779 рр побудови)

Збудований в стилі бароко.  За взірець взято костел при королівському палаці в Дрездені ( зменшена копія)

Автентичні кам"яні скульптури в нішах. ( з протилежного боку, сучасні відновлені)

Навпроти костелу є палац графі Реїв. Колись костел з палацом поєднувала живописна алея, сьогодні хащі. 

Споруджений наприкінці 18 ст  на кошти Потоцьких, перебудований у 19 ст в стилі ампір коштом барона Яна Конопки. Поряд старий парк

Парадна сторона палацу.

І зовсім поряд, відразу ж за палацом  є кам"яний замок ( вірніше, залишки його) 1550-ті роки побудови

Зазнавав і руйнувань, і чимало перебудов

Зараз на території замку приватне житло, історія якого тягнеться ще з 1920-их, кому цікаво, про це є інформація у Вікіпедії.  

В Микулинцях я вдруге, минулого разу нам не вдалося обійти замок, було страшно здоровенних вівчарок мешканців замку. Зараз ми ризикнули ( 2 жіночки), правда на величенькі відстані попереду йшов чоловік з нашої групи, ми тримали дистанцію, і вдалось обійти майже весь замок, далі були хащі.. Побачене вразило, особливо коли являєшся любителькою, чи навіть фанаткою  історичних пам"ток.

Загалом це була дуже світла, позитивна та приємна мандрівка. В Зарваницю поїхати мене кликали давно, але то не виходило, то я не відчувала потреби. Але напевно так мало бути, щоб потрапити в таке благодатне місце в гарнезну, сонячну золоту осінь. Емоції та враження ще є досі. В Микулинцях я вдруге, але так люблю цей костел , що готова знову сюди повернутись. Цього разу сам костел був зачинений, і жаль, що інші туристи, які тут були вперше, не побачили його ніжної краси в середині. Але дуже тішить, що далі триває реставраційно-відновлювальна робота над костел, і за 1, 5 року (як я його бачила) роботи добряче просунулись, видно результати. Обожнюю такі вкрай рідкісні новини про відновлення. На згадку про подорож, залишилось багато світлин, сувеніри, ну і не обійшлось без магніту ( правда фото не якісне вийшло)

 Гарних та приємних подорожей. !!!