Манява, Верховина Івано Франківська обл, Драгобрат, Ясіня Закарпатська обл. "Шафран тур на Драгобрат"

 Дводенний тур "Шафран тур на Драгобрат".

 Це цікава мандрівка для різних вподобань, різних вікових категорій. Цей тур дуже підходить тим хто тільки починає захоплюватись подорожами, але, ще не визначився, що більше до душі. Сюди входять різні локації- духовне наповнення у відвідинах Манявського Скита, природа та екстрим в поїздці до водоспаду, етнографія у відтворенні аутентичного "Гуцульського весілля", гірсько-лижний курорт Драгобрат, та  перлинка для краєзнавців -церква в Ясіні. Все одночасно різне, цікаве та суперово поєднано.

Першою нашою локацією був Манявський водоспад.

Водоспад знаходиться у с. Манява на Івано Франківщині, Гуцульщина.

До водоспаду не так легко потрапити, йти пішки далеко, і ще й в декількох місцях потрібно переходити річку, а гірська ріка, примхлива, то дуже мілка, то після короткого дощу в мить стає повноводною. Довезла нас туди й назад ексклюзивна автівка, яка й перероблена для такої атракції. 

Чи була ця поїздка екстремальна?. 100%.

Водоспад є одним з найгарніших та найвищих в українських Карпатах.

Він прорізає тверді горганські породи, а вода падає з висоти приблизно 20м.

Погода в горах змінюється дуже швидко, тільки ми повернулись з водоспаду, як гори вже оповили густі хмари, і став накрапати дощ.

Дощ лише став сильнішим і переходив грозу з громом, луна в горах від якого котиться дуже далеко. Та ця весняна погода не завадила нашій мандрівці, озброївшись дощовиками, ми пішли до наступної локації.

Історико-архітектурний заповідник "Скит Манявський", належить до ПЦУ.

Розташований на березі річки Манявки

Скит є одним з найбільших духовних центрів України, має ще в народі назву "Український Афон"

Заснований вихідцем з Афону Йовом Княгинецьким ( 1606р)

Манявський скит являє собою аскетичний чоловічий монастир східного обряду.. Колись він мав в підпорядкуванні десятки монастирів у Галичині, Буковині, Молдові. Ті, що знаходяться в теперішній Румунії, мала за щастя бачити, і вони дожили до наших днів у набагато кращому стані ніж цей скит. Тому, що Манявський скит неодноразово зазнавав руйнувань, та неодноразово відроджувався, відновився з руїни. Бо з минулих століть залишилась тільки вежа-скарбниця, напівзруйнована дзвіниця, та частково оборонні мури. Церкви відновлені в часи незалежності України. На сьогодні це святе місце заховане у підніжжя гори серед смерекового лісу в мальовничих Карпатах.

Дощ не вщухав, небо стало темно сірим.

Далі нас очікував трохи тривалий переїзд до Верховини. Але такі переїзди не втомлюють, лише надихають на нові мандрівки, бо по дорозі ми мали нагоду побачити багато цікавих об"єктів, гірських сіл , кожне з них зі своє не менш цікавою історією.

Верховина. колишнє Жаб"є. Згадане в багатьох книжках про Гуцульщину, показане у фільмах.

Тут неймовірні краєвиди,є старі обійстя, не все забудоване сучасними готелям  По дорозі на "Гуцульське весілля" 

будинок-музей фільму "Тіні забутих предків", де жив сам Параджанов.

Гуцульське весілля.

На цій забаві можна було поринути в обряд давнього гуцульського весілля, яке ще більше має традицій, як наше галицьке. 

Побачити, як виглядає гуцульський кнєзь та княгиня, "вбирання" весільного деревця, перший танець молодят,

 обряд ламання колача біля церкви,

 завивання кнєгині в хустку, послухати гуцульські музики,

 та посмакувати стравами з гуцульської кухні, поспівати, потанцювати, перенестись у час, зо століття назад.

Перший день екскурсійного туру добіг кінця. Наступний день обіцяв бути не менш насиченим та трохи екстремальним.

6 квітня .ранок-весна- а за вікном садиби, де ми мешкали, зимова казка.

Зимові Карпати у квітні, тут не дивина, краєвиди казкові

Навпроти будинків тече річка Чорний Черемош.

Нам час мандрувати далі, на черзі Драгобрат. Сюди ми потрапляємо через Яблунецький перевал, в"їзжаємо до Ясіні , це вже територія Закарпатської області. У Ясіні у нас трансфер на Драгобрат машинами ГАЗ_ЗІЛ. , теж доволі екстремально, але на що не погодишся заради фантастичних панорам і крокусів.

Гірськолижний курорт, який розташований на схилах Свидовця, одного з найвищих карпатських хребтів. Зимові краєвиди Драгобрату зачаровують своїми пейзажами. Це правда потрапили в заметіль у квітні.

Але головною метою був пошук шафрану Гейфеля, у народі -крокусів, хоча поки ми підіймались, то розпочалась шалена заметіль, то надія побачити крокуси танула, але віра не пропадала. І ми їх знайшли, точніше відкопали, або розгребли сніг. 

Їхні сині квіти на фоні засніжених вершин та зелених лісів запам"ятаються на все життя, особливо розгрібання снігу голими руками, щоб в рукавицях не зачепити квітку.

Змерзла і щаслива

Зігріваємось кавою

насолоджуємось гірським повітрям та отримуємо незабутні емоції. ( на задньому фоні наша суперова група, ще в пошуках крокусів)

Назад їдемо таким же транспортом, екстріму більше, сніжно і згори....

Видихнули , ми вже в Ясіні, тут у нас огляд церкви, але гірські краєвиди не відпускають, ще й хуртовина закінчилась, користуюсь моментом, поки виглянуло сонце, одночасно розглядаючи природу і фотографую, для себе, на пам"ять...

Крайобрази навколишніх гір 

Ясіня це мальовниче селище в самому центрі Гуцульщини, в долині між Свидовецьким і Чорногорськими хребтами, на берегах річок Лазещина і Чорна Тиса. З давніх давен, тут окрім автохтонних русинів-українців мешкали угорці, чехи, словаки, мадіри, поляки, австріяки, німці. Саме справжнє серце Транскарпатії.

Костел св Петра і Павла ( 1814 р )

Річка Лазещина

Церква Вознесіння Господнього, або в народі "Струківська церква" є взірцем гуцульської архітектури  1824р побудови. Іконостас в церкві різьблений першої половини 19 ст, але образи на ньому вже перемальовані, не плутати-реставровані. Внесена до світової спадщини Юнеско.

Церква досить відома, як колись так і зараз. В 1926 р була зображена на чехословацьких марках.

Щоб потрапити до храму потрібно перейти ріку Лазещину, через підвісний місток.

Церкву вже видно здалеку бо знаходиться на горі, і дуже все це мальовничо виглядає.

Дзвіниця перенесена з сусіднього села , і є старішою за церкву.

Наша мандрівка добігала кінця, церква була останньою локацією в турі, але ще до повернення додому, тривалий час в дорозі, ми мали можливість насолоджуватись нашими українськими горами Карпатами.

Ну і вже  традиційно - сувеніри, це як крапка в розповіді, або завершення мандрівки, щоб додому повертатись не лише зі спогадами в пам"яті , а так би мовити "доказами" де ми подорожували.

Це були неймовірні вихідні серед природи, гір, як природних так і архітектурних пам"яток, та однодумців. Величезна вдячність керівнику групи пані Віті. Це надзвичайна людина, з великим серцем та світлою душею. Завдяки таким людям мандрівки стають ще більш цікавими та комфортними, навіть в екстремальних умовах. 

Подорожуйте-мандруйте, бо воно того варте....