Гніздичів-Кохавина, Борислав, Львівська обл, Гошів Івано-Франківська обл. ( "Святе тріо")

 "Святе тріо - Гніздичів-Кохавина, Борислав, Гошів."

Одноденна паломницько-краєзнавча мандрівка до трьох визначних паломницьких центрів.

Першою локацією був Гніздичів -Кохавино на Жидачівщині. "Жидачівський Люрд"-Кохавина, одне з найбільш відомих паломницьких міжконфесійних місць  Галичини у 18-19ст. 

Потрапляємо на територію монастиря через таку гарну браму

До храму веде така гарнезна алея оточена туями

І вже відкривається вид на розкішну неороманську церкву монастиря св Герарда. ( 1868-1894рр побудови)

Навкруги дуже охайна та гарна територія комплексу.

Нас зустрічає брат Андрій, щоб провести екскурсію та познайомити з цим духовним місцем.  Церкву ми поки оминаємо, а прямуємо до місця, з якого і почалася історія монастиря.

Колись тут був дубовий гай, через який їхала поміщиця з Руди Анна Воянковська, історія цікава, є у вільному доступі в інтернеті, якщо коротко то перед п Анною тут на дубі з"явилась ікона. Коли це саме було не знаю, але офіційного розголосу це місце набуло у 1646р.. У 1680р тут побудовано дерев"яну каплицю , пізніше поруч спорудили криницю, бо біля дуба забило джерело, яке порівнюють з водою із французького Люрду, за його властивостями. За радянщини цілюще джерело закидали гранатами і засипали землею., але зараз воно знову розчищене, і  оновлене.

Так, як каплиця була дерев"яна , з часом стан її погіршився, в 1901-1902р завдяки о. Яну Тшопінському була збудована нова, мурована каплиця в неоготичному стилі. Поруч ще був побудований притулок для сиріт з навколишніх сіл, де проживали, навчались 14 дівчаток. В радянський період тут був інтернат, який за часу вже відновлення незалежності був у дуже жалюгідному стані, його знесли, тепер на цьому місці, як на галявині, коли скошена трава, на місцях фундаменту трава висихає, і чітко видно контури приміщення, хоча й не має ні камінця від фундаменту, а сама будівля була доволі симпатичного вигляду ( збережено світлини)
Зараз каплиця реставрована, збережена частина розписів

Над входом до каплиці зображено картинку ( зі старовинних поштівок) історія появи ікони.

Внутрішній інтер"єр каплички

Повертаємось назад до церкви, по дорозі бачимо келії та господарські приміщення.

Від кінця ХVІІІ ст. до середини ХІХ ст. культ Кохавинської Матері Божої занепав. Але після періоду застою первісна слава цієї чудотворної ікони Матері Божої та місця відроджується знову. Через чисельність паломників, які не вміщалися у дерев'яній церкві, вирішено будувати велику муровану церкву. 7 червня 1868 р. був посвячений наріжний камінь під будову нової церкви романського стилю. Її будова просувалася з великими труднощами і закінчилася щойно у 1894 році. 

30 серпня 1894 року відбулося посвячення нової церкви, а 1 вересня - урочисте перенесення до неї чудотворного образу Матері Божої.  На початку 1900-их  розширюють кам'яну церкву, святилище видовжується на 13 метрів, як також добудовуються бічні абсиди - церква набрала форму хреста. В такому плані вона дійшла і до наших дній, правда була дуже понівечена, бо радянські вандали добряче над нею поглумились. 

Сьогодні у храмі відновлені богослужіння, знаходиться копія чудотворної ікони, бо оригінал у Польщі.

12 травня 1755 року Львівський архиєпископ Вижицький висилає знову церковну комісію до Кохавини для докладного вивчення справи, пов'язаної з визнанням чудотворності ікони. Опитавши свідків, вони склали під присягою визнання про історію ікони та про надприродні чуда й ласки, отримані за посередництвом Кохавинської Матері Божої. На підставі всіх свідчень і заключних актів архиєпископ проголошує 26 травня 1755 року ікону Матері Божої Кохавинської чудотворною. 

Від 1931 р. чудотворним місцем опікувалися єзуїти, які, втікаючи від радянських військ у часі Другої світової війни, залишили Кохавину і забрали з собою чудотворну ікону до Польщі, до міста Глівіци, де вона знаходиться до сьогодні. 30 травня 2000р колишні мешканці села привезли з Польщі точну копію ікони Матері Божої Кохавинської.

В середині храму є ще багато роботи, але вірю, що з часом все вдасться. Отці прийняли правильне рішення , не зафарбувати ті розписи , що ще збереглись, хоч і в поганому стані, бо ж окупанти радянські чого тільки тут не видумували, і для яких потреб лише не призначали святиню, а з часом все  відреставрувати. Нехай з Божою допомогою все задумана вдасться.

Кохавина було колись окреме село, за радянщини приєднане до сусіднього Гніздичева, робилось все для того що стерти з пам"яті не лише історію, а й віру людей. Трішки ще старих хат Гніздичева

Школа за часів Австро-Угорщини

А ми мандруємо далі, нас чекає колишня нафтова столиця Галичини-місто Борислав. Основною локацією в турі є неоготична церква св Анни, (колишній костел св Барбари  покровительки гірників)

Парафіяльний римо-католицький костел св Барбари збудовано1900р, в стилі неоготики та неороманському, на кошти парафіян , нафтовиків та власників копалень Борислава. Освячений 4.12.1902р. 

Костел вимурований з використанням природного каменю , у формі латинського хреста. Був одним з найкращих храмів Дрогобиччини. З 1946 по 1963 тут знаходилась православна церква св Анни.Та місцева радянська влада попри спротив та намагання парафіян зберегти святиню закриває її.

З 1963р тут був склад солі, магазин меблів, похоронне бюро, краєзнавчий музей. 

У 1989р святиня з великою силою волі мешканців Борислава-Волянки( місцина де є костел) відроджується. З колишнього майна та інтер"єру храму храму не залишилось нічого, вітражі усі вибиті, лише один годинник на храмі показує час ще за часів Австро-Угорщини ( його не вкрали..) 

На сьогодні унікальність та популярність церкви св Анни не в її архітектурі( хоча це теж вартує уваги) а в великій колекції мощей святих. Тепер це одне з найвизначніших паломницьких місць України , тут діє паломницький центр, сюди постійно їдуть прочани, за зціленням, щоб поклонитися мощам. Ми ще мали гарну нагоду послухати лекцію , трохи екскурсію від о. Павла. Багато мудрих та потрібних слів було ним сказано.

Після відвідин цієї унікальної святині, ми ще трішки проїхались вуличками Борислава, бо вже чекав обід в ресторації "Шахтарочка" . Де смачно, охайно та тематично. 

Борислав тихе, спокійне містечко, а колись тут вирувало шалене життя. Дим, бруд, натовпи робітників, бо їхало сюди багато люду на роботи- договори, контракти, величезні гроші  . нафтові бізнесмени з усієї Європи. Але все це вже історія, бо ж "Борислав сміється". Їдемо далі, до останньої та найбільшої локації, ще й скажу найвищої, в цьому турі. 

Гошів, Івано-Франківська обл.

Гошівський монастир Отців Василіянів. Це чудотворне, духовне місце, який височіє на Ясній Горі в с Гошів. Як тільки виїхати за Болехів, вже можна побачити блискучі бані церкви на маківці гори, які немов обіймає густий зелений ліс.  Перша згадка про монастир 1464р. є відомості, що він спочатку був в іншому місці, але через набіги татар, пожежі та руйнування які виникали після таких *візитів* ченці оселились тут на горі, на яку і зараз крутий високий підйом.  У 1842 через великий наплив прочан монастир розбудовується, і постає великий кам"яний храм-ротонда. 

Скляна стіна, у вигляді каплиці, добудована на початку 1900-их, а виглядає дуже по сучасному.

У 1950р монастир закрили совєти, обитель була доведена до руїни. В цей період і зникає чудотворна гошівська ікона Матері Божої  "Цариця Карпат", версій зникнення багато, але, зараз маємо, не менш помічну копію цього образу.

Розписи в середині церкви є сучасні, а є й відновлені полотна.

Навколо церкви велика територія, для молитви, відпочинку, обіду, бювет зі свяченою водою, крамнички.

трапезна

Монастирська пасіка

А навколо гори-сині гори

Це був дуже гарний тур , де завдяки керівнику групи п Олені все було вчасно і злагоджено, а завдяки цікавим краєзнавчим розповідям з історичними фактами п Миколи, то було не лише духовне збагачення, а й пізнання своєї історії. Особливо мені, бо звідси за 40км коріння мого роду, звідси бере початок моє бойківське прізвище, і сюди в монастир на прощу впевнена, що ходили мої пра, і дідо думаю теж.. Дякую пане Миколо. за всі ці знання якими ви ділитесь з нами.

Ну і традиційно, сувеніри з подорожі.... монастирський хліб -чесно, він неймовірний, а я ще вагалася, чи купувати.

Дякую "Відвідай" за дуже цікавий та важливий тур. Мандруйте, хоча б на один день, а спогади на завжди.