В кінці вересня 2024 я нарешті потрапила на екскурсію до каньйону Біказ, сюди я збиралась ще з весни 23, але сталось саме так, як мало статись. Гарна ще літня погода, чудова група та гід, і краєвиди---казкові !!!. А хто полюбляє скелі та гори, то тут просто необхідно побувати, і ще це не так далеко від України , як здається , екскурсія вихідного дня.
Першою локацією було Червоне озеро, дорога до якого пролягає якраз через ущелину Біказ, але про каньйон трохи згодом.
Лаку-Рошу (Червоне озеро )— природне озеро в на північному сході Румунії, в Східних Карпатах, поруч з ущелиною Біказ.
Озеро утворилося в
1837 році в результаті сильних дощів і потужного обвалу скель, які перекрили гірську річку, утворивши подобу дамби.
Воно має форму літери «Г», 10,5 метрів у глибину, площу 11,4 га і довжину берегової лінії 2830 метрів.
За переказами раніше на місці озера було пасовище, там пастухи пасли стада овець. Одного разу налетіла страшна гроза, почалася злива, пастухи поховалися, хто де міг.
Грім, блискавки, струс землі — врятуватися не вдалося нікому. А на ранок на місці річкової долини виявилося озеро. Багато людей і тварин загинуло, і води озера були забарвлені їхньою кров'ю. Тому його і назвали Червоним озером або Озером-вбивцею. Зараз у воді можна побачити багато пеньків дерев, це залишки того лісу, який був до появи озера.
Якщо Біказ називають воротами до Трансильванії, то Червоне озеро знаходиться уже в Трансильванії. В"їзд на територію платний, але тут уже набагато краще розвинена туристична інфраструктура. Є готелі, маленькі ресторації, невеличкі кіоски з фаст-фудом, є облаштовані місця, щоб перепочити , випити кави, і великий сувенірний базар.
До озера ми їхали через каньйон, мали можливість, милуватись, захоплюватись, а й подекуди боятись серпантину, де з однієї сторони скала, а з іншої прірва --з вікна автобусу. А назад частину дороги ми проїхали, а на самій цікавіші ділянці, десь 2 км, автобус нас висадив і поїхав на виїзд з каньйону, а ми пішли пішки.
Біказ-це найглибша та найдовша ущелина в Румунії ..та найвідоміша.
Утворена річкою Біказ
По ущелині проходить дорога довжиною у 8 км., яка з"єднує румунські провінції Західну Молдову та Трансильванію.
На скелях є інформація про едельвейси -гірська квітна, яка знаходиться під охороною, і заборонено її зривати.
Вузька дорога, майже немає обочин, автобуси, автівки і люди, здавалося б це буде страшний хаос, але ні, тихо та спокійно. транспорт їде повільно, ніхто на тебе не кричить і не сигналить, що йдеш посеред дороги, чи стоїш фотографуєшся, тут повна взаємодія між людьми, бо всі приїхали за тим самим --за враженнями від побаченого.
Так ми дійшли майже до кінця каньйону, по дорозі заглядаючи в сувенірні крамнички, які ну прямо втиснуті в скелі.
Останньою локацією в цьому турі було місто Пятра Нямц. З підйомом на телегондолі в гори, щоб подивитись на місто та озеро біля міста з вершини.
Тут ми сідали у телегондолу ( по 6 чоловік) підйом десь 6-7 хв.
На підйомі розглядали місто, там є декілька старовинних пам"яток.
На самій вершині виглядає все якось закинуто, 2 чи 3 сувенірних крамнички, та одна бідненька ресторація, де з оглядової площадки ми подивились на озеро
Ми були в обід, і якось так вийшло, що гори були окутані димкою, тож панорами на озеро виглядали не чітко, там дуже багато лебедів, але за цього туману їх майже не видно.
Тож ми випили кави
І помандрували назад, бо ще хотіли встигнути оглянути трохи місто
Скажу чесно телегондола не вразила, можу порівняти з Ялтою, так там кабінки не в порівнянні з цією, але панорама оглядова краща, я б веліла прогулятись історичним центром, там значно цікавіше . Але це вже таке, як кажуть "на любителя".
Все ж таки ця мандрівка перевершила всі мої очікування, це був неймовірний день, дуже насичений враженнями. Я знала, що має бути гарна природа, бо ж читала про ці локації, але не підозрювала, що це буде настільки гарнезне видовище, на криштально-чистому гірському повітрі.
Залізничний вокзал в Пятра Нямц.
Коментарі
Дописати коментар