Радівці, Арборе , Сучевіца (Rădăuţi, Arbore, Sucevița ) Румунія.

  На весні 2023 був новий тур  Радівці-Арборе, хотіли саме в цьому буковинському селі знайти старовинну церкву та оглянути її, і не заплановано заїхали до монастиря в Сучевицю. Любимо сюди повертатись

Але спочатку було місто Радівці

Радівці давнє українське містечко. Дуже охайне, зі збереженою старою забудовую, і навіть чимось перегукується з Чернівцями. В кінці старого міста стоїть кафедральний православний собор Зішестя Святого Духа. Це великий і дуже красивий храм, який почали будувати у 1927 році, а закінчили аж у 1961-му.

На захід від собору лежить старе місто. Воно відносно невелике, але цікаве. Я його люблю навіть більше, як Сучаву. Тут збереглася суцільна забудова старих кам’яниць, та  ратуша 

Головною пам’яткою Радівців, та і однією із великих пам"яток Румунії, є монастир Богдана. 

Його головний храм – Миколаївську церкву, збудував засновник Молдавської феодальної держави – воєвода Богдан І Засновник, між 1359-1365 рр. Ця церква на тривалий період стала монаршим некрополем Молдови. Тут поховано 6 господарів (монархів) Молдови, в тому числі і її засновник. Є також могили представників монарших родів та церковних ієрархів. Церква вважається найстарішим мурованим храмом Молдови.

Далі ми поїхали в село Арборе, ніби звичайнісіньке собі гірське село, але там було багато цікавих старих обійсть, де одна сторона даху, торкається аж землі. Та все ж ми хотіли побачити церкву.
Спочатку побачили дзвіницю-вхідну браму до церкви , за якою по ліву сторону був старовинний цвинтар, а зразу ж церква.

Церква усічення голови Івана Хрестителя, збудована в 1502 р , всього за рік, протягом наступних двох років завершені розписи. Збудував її власник села Лука Арборе

Зараз розписи збережені частково , з однієї сторони ( від входу) вони втрачені. Церква з цікавою історією та легендами, але все це є у вікіпедії. 

Відвідати цей старовинний храм, дуже раджу, гарна дорога. близько до Сучави чи Радівців, не займе багато часу, але будуть такі гарні враження .

Далі була Сучевіца.

Де в долині вже весна, а в горах ще лежав сніг

Церква поряд з монастирем, в час цвітіння крокусів тут вся долина фіолетових відтінків.

Коли ми буле вперше в цьому монастирі , я вголос сказала свою мрію, що хотіла б повернутись ,щоб піднятись на гору за монастирем і подивитись на його оборонні мури згори. Тоді я не змогла цього зробити , через велику чергу на кордоні, дуже змістився наш розклад туру. А через пів року уже на весні, керівник нашої маленької групи робить такий сюрприз . щоб я піднялась на гору оглянути панораму монастиря.

Тоді я його полюбила ще більше, що знову хотіти сюди повернутись, бо в цій святині зцілюються душі, спокій та умиротворення залишається в людині ще на довго.

Проїзджаючи Марджиню вирішили зупинитись на декілька хвилин, щоб пообідати й придбати знаменитої кераміки.

Погода змінювалась дуже часто, то трошки сонечка, то сильний сніг, дощ, але це не зіпсувало нам оглянути всі заплановані локації. Весна в горах така і є.