Муроване, Солянуватка, Добромиль, Нижанковичі, Нове Місто, Скелівка, Львівська обл. " Дорогами Лжедмитрія і Швейка"

 Новий краєзнавчий тур - 5 цікавезних локацій на Старосамбірщині,та оглядова екскурсія (з вікна автобуса) старого містечка Добромиля.

Пам"ятки Мурованого, давня соляна шахта , яка стала місцем гибелі жертв комуністичних репресій, Нижанковичі -містечко з унікальними пам"ятками, Нове Місто та Скелівка з неймовірними готичними костелами, та трохи архітектури Добромиля з вікна автобуса. 

Всі локації знаходяться на Старосамбірщині, етнографічному районі Надсяння, Перемишльщина, так так бо до Перемишля тут пару кілометрів навпростець... щойно минули Самбір то вже видно трохи гори.,

Першою локацією в турі було с Муроване, колишня назва якого Ляшки Муровані. Село давнє, перша згадка про нього 1374р. Розташоване біля м Хирова та знаходиться у підніжжя Лисої Гори  в долині ріки Стривігор. Муроване було власністю родини Гербуртів- лицарів, котрі прибули в Галичину з Моравії. Тут ще можна побачити трохи старих домівок та цікава, правда занедбана вілла, так вже є в нас, бо відреставровані будівлі такого типу, велика рідкість.

Впритул до вілли побудована школа, у якій є міні музей історії села.

Окрасою села є два колишні костели розташовані поряд- тепер це церкви  , які мирно існують по сусідству.

Костел побудований на межі 1700-их рр. Його побудовою опікувалась дружина власника маєтку в Ляшках Мурованих  Ян Кароля Мнішека

фігура Яна Непомука

В 1796 р через малу кількість вірян, розпорядженням австрійської губернської влади бароковий храм був переданий до греко-католицької парафії. Бо через пожежу, віряни залишились без церкви.

У 1877 р реставрували три бічні вівтарі Пресв. Богородиці Ченстоховської та св Миколая, а також за деякими даними боковий вівтар перенесений із замкової каплиці " Зняття з Хреста"

У 1897 р в церкві встановили частину іконостасу монастиря у Великій Сушиці, реставрацію ( фактично відновлення нового ) здійснив різьбяр Ф. Маєрський з Перемишля та маляр А. Яблоновський. 

За радянщини храм не був чинним до 1989року.  Другий костел, який знаходиться зразу ж біля попереднього , значно молодший.

Колишній костел св Йосифа Обручника, побудований у 1900-1903 рр. По квітень 1946р костел був діючим, потім поляки залишили Ляшки Муровані. Тепер це греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці. 

дзвіниця

У храмі збережені головний костельний вівтар і казальниця.

Ще однією пам"яткою в мурованому є руїни палацу Мнішеків . На початку 17ст Муроване перейшло до родини Мнішек. В цей час розбудовується замок , укріплюють та насипають високі вали, копають глибокі рови - саме ті вали і рови майже єдине , що залишилось від замкової території, де був палац, парк з фонтанами та водоспадами. 

Фото-колись і зараз

Палац простояв до 1 св війни. під час боїв, російське командування дізналося, що тут в 1604 р перебував Лжедмитрій, та одружився з Мариною Мнішек. ( цим подіям присвячений шкільний музей). І це стало причиною запустити в споруду снаряди, які майже її знищили. До наших днів є окремі руїни однієї стіни.

Залишки палацу та паркової зони.

На цій трохи сумній ноті завершуємо огляд села Муроване Хирівської громади, та мандруємо далі, до наступної локації.

село Солянуватка - до 1947 р с Ляцька. 

 Тут була соляна шахта, відома не лише на Галичині, а й у Польщі, Словаччині, Австрії. Видобуток солі у Добромилі вперше розпочато в 15 ст. У 1622р Саліна переходить у власність Конєцпольських, в 1772р у власність австрійської імперії. Вироблялась тут сіль високої якості, виварювальним способом. Пропрацювала Саліна до 1950р,  Пізніше на території колишньої солеварні відкрили санаторій, оздоровчий комплекс, який містився в  колишніх адмінбудівлях сільзаводу . Санаторій діяв до 1986р.  Зараз тут руїни.

Частина будівлі, де містилась адміністрація солеварні , це як 1/8 від цілої будівлі, яка зафіксована на фото з 1918р.

Давня огорожа , та сучасна церква.

Будинок управителя Саліни

По одну сторону алеї збереглися старовинні туї, вони й зараз виглядають дуже ошатно.

Каплиця св Кінги

Дуже мало інформації про історію солеварні, ще менше людей знають про цю пам"ятку історії. Але це місце має ще одну дуже трагічну історію.

У перші дні радянсько-німецької війни органи нквс перед відступом стратили понад 3500 людей. Сюди привезли колону політичних в"язнів із Перемишльської в"язниці, та звезли мертві тіла з навколишніх тюрем. У червні 1941р після приходу німецького війська ,у соляні шахті глибиною 100м виявили тисячі тіл. Лише першого дня -26 червня з 4 копальні витягнули 912 трупів. Понівечені тіла витягували 5 днів. Німці змусили це робити добромильських євреїв,( яких потім розстріляли)  останки, які не вдалося ідентифікувати , поховали у спільні могилі в лісі, неподалік шахти. Тих кого вдалося опізнати, родичі забрали додому, частина замордованих так і залишилась на дні копальнію

"..у глибині старовинного саду , що з двох сторін оточений лісом стоїть скорботний пам"ятник болю-людина , що піднімається з глибини соляної шахти, простягаючи роз"їдені сіллю руки до неба,немов волає, немов взиває : "Не забудьте". Це місце називають одним словом "Саліна".."

                                                                                            М. Прокопець

В нашій групі мандрівників був священник, тож ми змогли всі разом помолитись за мученицькі душі та відслужити панахиду.  Дуже сумно і боляче, що про таку трагедію не знають  навіть на теренах Львівщини, що вже й казати про всю Україну. 

Прощаємось з місцевим екскурсоводом, і їдемо далі, бо нас чекають Нижанковичі. !

Селище, яке сьогодні зветься Нижанковичі , згадується під назвою Загуменки-у 13 ст. З переказів відомо, що татари спалили Краснопіль, частина городян заховалася за мури Троїцької церкви-твердині, і оборонялися від татар. Стіни в церкви завтовшки до метра. Церкви орда не здобула . Ті городяни потім і почали будуватись навколо церкви, так виник новий городок, який назвали Нижанковичі, бо він побудований нижче згарищ Краснополя.

Міська ратуша 1759р 

Школа 1908р

Народний дім

Плебанія, частину якої в 1930-их священник віддав під захоронку ( дитячий садок)

І ще трохи давніх будівель

Костел. 

Згідно архівних документів , побудований у 1461 р. Має в своєму мурі 2 замуровані плити. На одній з них ніби є голова короля Ягелончика, а на другій рицаря в шоломі з плюмажем, яку було відчищено у 1874р. Я побачила лише цю--

Наприкінці 19-на поч 20ст -храм відремонтували і добудували.

Дзвіниця  побудована у 1910 р на пожертви парафіян, мала  3 дзвони.

Інтер"єр костелу

Оглянули костел, тепер прямуємо до церкви, яку колись зобразила художниця Олена Кульчицька, яка нераз відвідувала Нижанковичі.

Мурована тридільна церква збудована в 16ст, за деякими даними в 15ст. Наву та бабінець вінчають дерев"яні наметові верхи з двома заломами, завершені цибулястими банями на низьких восьмериках. Така ж баня на восьмерику вінчає п"ятисхилий дах вівтаря. Церква побудована з каменю , а верх-дерев"яний. внутрішній інтер"єр не збережено.

 

Палац пані Грімм ( середина 19ст) 

Інформації край мало, лише з вікіпедії---Маєток з палацом належав польським магнатам Любомирським . Проте пізніше п Любомирська подарувала палац своєму родичу графу Потоцькому. Ліси, чарівна природа приваблювала його, і він часто приїжджав сюди на полювання. В свою чергу граф Потоцький подарував цей палац своїй коханці Анні Грім, австрійці за походженням. Прожила вона тут до початку Другої світової війни. Але з настанням війни виїхала у Відень.

Територія була поділена на дві частини: верхня частина з палацом належала Анні Грім і нижня частина, яка належала Козловським, на якій був розташований фільварок, у якому працювало багато селян. Займалися вони сільським господарством, рільництвом і тваринництвом. Після смерті господарі фільварку були поховані у склепі, який зберігся до наших днів, але нині розташований на території Польщі за кілька десятків метрів від кордону.

Зверху на палаці є герб Козловських " Ястржембець" доволі чітко видно птаха.

Рештки фільварку

Дуже шкода цей чарівний палацик, міг би бути туристичною візитівкою селища. Направляємось до наступної локації через давнє містечко Добромиль, по дорозі намагаюсь зробити трохи світлин, я вражена, скільки пам"яток має це містечко, воно заслуговує окремої екскурсії.

Наступна локація- село Нове Місто.

Село розташоване на р Вирві у передгір"ї Карпат. Перша згадка про Нове Місто у грамоті князя Лева 1301 року.  Село цікаве для огляду, тут збережена давня площа Ринок, і є трохи давніх будівель.

 Ми мали можливість оглянути лише костел. Ратушу в стилі модерн 1910 р побудови, у якій розміщувався міський магістрат та пожежники.  була можливість побачити лише здалеку.

Костел св Мартина 1512р. Побудований у стилі готики. Йому притаманна справжня готична архітектура- цегляна кладка хрестової системи, стрілчасті вікна і портали. 

Каплиця Добриницьких . У середині 18 ст перебудована у стилі ренесансу, і освячена в честь св Яна Непомука.

Залишки , але дуже тут доглянуто, старого цвинтаря

Внутрішні інтер"єри костелу, переважно 18 ст.

Орган

Настоятель храму провів нам цікаву екскурсію, детально розповівши про костел. А ми поспішаємо далі по місцях де колись мандрував бравий вояк  Швейк, але вже темніє, і чи не найцікавішу локацію доведеться оглядати в темряві.

 Склівка( давній Фельштин ) Перша згадка про село у грамоті 1374 р . В 15 ст  тут були потужні укріплення з оборонною лінією у вигляді валів та частоколу з двома вежами. Пізніше ця вежа стає дзвіницею костелу св Мартина кінця 15 поч 16 ст.. В 1904 р костел перебудовано, і він набуває неоготичного вигляду.

Внутрішнє убранство храму  не збережене, лише частинка у захристії.

На цьому моя 12 мандрівка з Відвідай добігла свого завершення. Це був чудовий сонячний день в колі однодумців-людей залюблених в історію свого краю. Було приємно побачити своїх давніх знайомих з попередніх турів, поспілкуватись з улюбленим краєзнавцем п Миколою Майданським, познайомитись з нашим керівником групи Тетяною. На кожні локації нас зустрічали і вели екскурсії як священнослужителі так і вчителі- ці люди великі ентузіасти , які прагнуть донести  до туристів багато історій та фактів про минуле нашої України та зберегти для  нащадків. Але ж яка екскурсія без сувенірів,  вони мусять бути!

Мандруйте Україною, любіть та популяризуйте своє.!