Екскурсія двома невеличкими вуличками Львова- Каменярів ( до 1946 р Кляйновська) і Матейка.
Саме тут Іван Франко творив своїх «Каменярів»…
Саме тут Ян Стика працював над грандіозною Рацлавицькою панорамою (битва 1794 р )
Саме тут жили провідні інженери, архітектори й аристократи, підприємці й митці, лікарі й професори...
Саме тут формувався “Новий Світ” Львова - нова естетика, новий комфорт, нове бачення міста майбутнього...
3,5 години розповідей, фактів, теплого спілкування групи з краєзнавцем Миколою Майданським, багато вражень і світлин. Отже починаємо з вулиці Каменярів. Поки збирається група, йду сфотографувати двері в двоповерховій кам"яниці. Це були двері до дешевої корчми пані Генсьорової.
Чому вулиця Каменярів?, бо тут поряд певний період часу винаймав помешкання Іван Франко, і замощування цієї вулиці бруківкою надихнуло Франка написати вірш "Каменярі".На якому поверсі жив Іван Якович не відомо, але ще тут тішать гарно відреставровані двері, і ще є пара автентичних вікон.
Попробуємо заглянути у внутрішній двір, туди треба пройти через галерею
Ця галерея з"єднує 2 будинки, , але підгляну у відкриті двері, цікаво, бо тут зараз музей, і це будинок в якому мешкала Соломія Крушельницька.
Кам"яниця 1884 року за проєктом Якуба Кроха. У 1903 р будинок став власністю оперної співачки, і тут минули її останні роки.
Балкон другого поверху прикрашений алегоричними статуями Скульптури і Музики роботи Леонардо Марконі.
Навпроти вхід до парку Івана Франка, колишній Єзуїтський Сад. Цей парк являється одним з найдавніших міських парків в Україні. Тут ще є старі ясени, один з них росте на давньому кургані.
Але повертаємось до вулиці Каменярів, де в архітектурному ансамблі переважав класицизм. Вілли дуже непогано виглядають і цікаві щоб їх детально розглянути
Наступна вілла ( 1874 р ) на розі Каменярів та І. Фаріон-- професора політехніки Юліана Октавіана Захаревича.
Далі переходимо до вулиці Яна Матейка, і зразу ж тішить око відреставрована ошатна вілла 1894 року побудови
Це кам"яниця архітектора Вінцента Равського молодшого, який належав до Політехнічного товариства у Львові. Будівля з необароковим декором.
В кінці вулички де серед галуззя дерев проглядаються бані св Юрівського собору, привертає увагу ще одна на вигляд ну дуже гарна, вілла, це і буде остання локація в нашій мандрівці.
Вілла-палац Потулінських презентує тип шляхетської резиденції кінця 19 ст. Збудована в 1891-1894 рр, проєкт вілли розроблений в бюро будівельної фірми Івана Левинського, за участі архітектора Яна Кудельського. Пам"ятка пізнього необароко. В 1900р будівля переходить у власність С. Вишньовського, який добудовує стайню з возовнею та помешкання фурмана.
В 1903 у вілли новий власник- Леон Пінінський. Відомий галицький політик, згодом ректор університету Яна- Казимира, проживав тут до 1930-их рр.
В інтер"єрах будинку збереглися цінні деталі декоративного опорядження кінця 19 ст . Зокрема різьблені оздоби сходової клітки
та вітражі вхідних дверей
Мій 11 тур з Відвідай, добіг кінця. Після великої перерви було дуже радісно побачити своїх давніх знайомих Відвідайців та улюбленого краєзнавця пана Миколу Майданського, та почути багато нових та цікавих фактів про давній Львів.
Я повертаюся до дому, і по дорозі до вокзалу ще зустрічаю багато цікавих будівель і не тільки...
Митрополичі сади -- багато чула і читала про них, тепер хоча б шматочок і побачила.
Одна з візитівок Львова неймовірний собор св Юра

А тут поряд ще одна перлинка архітектури - мальовничий будинок з червоної цегли під кольоровою дахівкою. Побудований в 1898р Іваном Левинським за проєктом Юліана Захаревича.
Вілла художника Яна Стики, який тут поряд на вул Матейка малював грандіозну панораму в павільйоні, де тепер готель Дністер. В 1911 р будинок придбав Андрей Шептицький , плануючи створити тут музей. Та через 2 роки передав віллу українському митцеві Олексі Новаківському , який тут проживав до самої смерті.
А тут жила Олена Кульчицька, ох скільки цікавих будівель, які пов"язані з відомими іменами українців.
І ще по дорозі роблю світлини на ходу, старовинні двері, і не тільки...
І мій найулюбленіший костел Ольги та Єлизавети -в стилі модної на той час неоготики початку 20ст. Поки ще на деревах немає листя, то зі сторони Бандери можна детальніше розгледіти.
Скульптурна композиція Петра Війтовича "Розіп"ятий Христос" разом з пристоячими Матір"ю Божою та Іваном Предтечею
Повертаюсь до дому не з пустими руками, вдається натрапити на дуже цікавезні сувеніри для читання.
Тепле спілкування та цікаві розмови в колі однодумців залюблених у краєзнавство, це такий безцінний момент життя. Подорожуйте, воно того варте.
Коментарі
Дописати коментар