Київ ( вул Мазепи, Лаврська, Городецького ) музей Івана Гончара

лютого 27, 2026

Цього разу в Києві основною локацією були відвідини музею Івана Гончара.

А саме виставки "Врятовані спогади. Культурна спадщина Запоріжжя". Але по дорозі , чи у наявний вільний час, можна ще побачити багато цікавинок, особливо архітектурних.

Готель "Салют"

Музей Голодомору.

Мистецький Арсенал, де проходить багато культурних подій. Моєю найулюбленішою є "Книжковий Арсенал "

Фото ще з ковідних часів

Києво-Печерська Лавра.

Троїцька надбрамна церква над Святою брамою побудована у 1106-1108 р. Єдина серед наземних споруд Лаври, яка збереглася неушкодженою з часів Русі.

Пам"ятаю ці розписи, коли ще можна було більш детально розгледіти їх.

Фортечна стіна 1699 р

Свято Феодосіївський чоловічий ставропігійний монастир ( 1698-1700рр)

Церква св Феодосія побудована в стилі Мазепинське бароко, на місці дерев"яного храму. ( на фото вигляд восени)

Спочатку святиня належала до Лаври, але після спорудження Київської фортеці перейшла у підпорядкування єпархіального керівництва.

Внутрішє оздоблення церкви а саме настінні розписи та іконостос не збереглися. Все відновлено.

Люблю це намолене, тихе та спокійне місце для молитви та душевного спокою

Нарешті я підійшла до своєї основної локації, яку думала важко буде знайти, бо декілька осіб яких перепитала адресу не знали, вирішила йти навмання, знайшла, і виявляється , що я не одноразово тут проходила.

Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» розташований в історичній будівлі – казенному домі генерал-губернатора, спорудженому в 1757-1762 рр.

Тішусь, що встигла ще помилуватись виставкою , яка вже завершується " Краєвиди Івана Гончара"

Живописні твори, які постали з численних експедицій 1930-1970 рр. Від Києва та Вишгорода до Чернігова і Канева. Закарпаття, Прикарпаття, Крим.. майже вся наша давня Україна.

І сама основна моя локація, яку дуже хотіла побачити, і чесно, очікувала побачити менше.

"Врятовані спогади. Культурна спадщина Запоріжжя"

У межах підготовки проєкту у 2025 році команда здійснила “екстрені, рятівні” експедиції у прифронтові громади Запорізької області, зокрема Комишуваську, Воздвижівську, Гуляйпільську та Тернуватську, щоб комплексно зафіксувати залишки історичних і культурних ландшафтів, зібрати свідчення старожилів, задокументувати традиції, пісенний фольклор, побут і повсякдення, а також зберегти речі як матеріальні свідки життя громад.

Повідомляється, що виставка є візуальною репрезентацією традицій Запорізького краю й розповідає про “життєвий рух” народу через світлини з родинних архівів, вишитий одяг, скрині, а також пісенну спадщину зі “степовим розспівом”.

Проєкт реалізовано ГО “Гуляйпільські старожитності” у співпраці з творчою лабораторією степового розспіву “Євшан-Зілля” та Запорізьким науковим товариством ім. Якова Новицького за підтримки “Українського культурного фонду”. ( текст взятий зі сторінки музею в соцмережах)

Хоча вийшли не дуже якісні світлини, бо саме коли зайшла в музей відключили електроенергію, але я в захваті від побаченого. З вдячністю до всіх людей, які створили такий гарний та зворушливий проєкт заради збереження нашої культурної спадщини.

Тут б"ється серце нашої країни- Майдан Незалежності.

Вперше на Майдані після початку повномасштабного вторгнення. Колись тут були лише радісні події. Тепер тут місце пам"яті усім хто віддав найдорожче-своє життя, за нашу СВОБОДУ, Героїв багато, дуже багато....

Щоб трохи заспокоїтись, втишити свої емоції, наскільки це можливо, повертаю на вулицю архітектора Городецького, щоб краєм ока побачити будинок, підійти до якого в мене було декілька невдалих спроб, ну цього разу хоч трішки вже вдалося побачити, решту залишу на потім. Милуємось архітектурою, ліпниною, Києвом взагалі.

Вулиця Владислава Городецького -це справжня перлина у самому серці міста, яка сформувалась в кінці 19 ст під час забудови колишньої садиби професора медицини Ф. Мьорінга.

Її унікальність полягає в тому, що вона практично повністю зберегла шарм міста кінця 19 поч 20ст. , рясніючи вишуканими пам"ятками.

Ця вулиця з"єднує Хрещатик та площу Івана Франка. З нею також пов"язано багато видатних імен та діячів українського кінематографу.

Цієї зими прийшлось кожного місяця поїздити до Києва, не з такими локаціями якби хотілося, але тішуся дуже , що вдалося трішечки зробити нових відкритів для себе, нових вражень і побачити цікаві виставки.