Гвардійське, Хмельницька обл.

 Останній день осені, дуже паскудна погода,  свято Андрія, щоб не сидіти вдома, обираємо маленьку подорож. Недалеко від міста, гарна дорога, і серед туману вже прорізається шпиль костелу.

Село Гвардійське-цю назву воно отримало в 1946 році, а до того звалося Фельштин.  Засноване у 1584 р  галицьким підкоморієм Миколаєм Гербуртом, котрий мав чеське походження.  Родове гніздо Гербуртів у Моравії мало назву "Фельштин" ,звідси й стає зрозуміло звідки така назва у містечка, так, це було колись містечко, на Поділлі

У Гвардйському немає багато давніх пам"яток, чи цікавих споруд. Єдиною окрасою села, та сміло можна сказати й області є давній костел св Войцеха.

Костел побудований на давньому замчищі, на місці дерев"яного костелу. У 1615р храм спалили татари, які облаштували в містечку табір хана. Черговий дерев"яний костел  був знищений турками 1680р , саме тут проходив кордон  з османами , під час їхнього панування на Поділлі, у 1672-1699 рр.

Кам"яний костел розпочали будувати у 1753р. Через брак коштів, зміни фундаторів, будівництво затягнулося. Аж 26 липня 1791 р костел було освячено" на пам"ять про конституцію 3 травня"

У 1905 році в зв"язку з розширенням парафії та збільшенням кількості вірян,отець Антоній Трощинський провів розбудову костелу. Добудував 2 бічні каплиці та захристію.

   

Біля костелу охайне просторе подвір"я.  

Фігура Христа встановлена в 2000році.

Храм побудовано з тесаного каменю, в стилі бароко. Оздоблений пілястрами та фігурами святих. Ми надіялись, що буде відчинено, бо церковне свято і неділя, але.... Було зачинено , в середину ми не потрапили, хоча з інтернетових світлин видно , що внутрішнє оздоблення костелу дуже гарне. Може ще колись повернемось, а зараз ще милуємось оздобленням ззовні, тут є на, що подивитись

Покровитель костелу святий Войцех. Це празький єпископ, аскет, та помічник знедолених.

Скульптура Матері Божої вверху по центру костел вражає, та дуже велично виглядає.

Радянський терор не оминув і костел, далі текст з сайту Хмельниччина туристична.

На початку 30-х років радянська влада храм закрила, а приміщення використовувала то як склад, то як клуб. У часи голодомору тут зберігали неабиякі запаси конфіскованого у людей зерна. Під час німецько-радянської війни костел Святого Войцеха знову відкрили. Німці дозволили молитися тільки у ризниці. Інший простір вони також використовували як зерносховище. Храм діяв до 1950 року. Сюди приїздив священник з Городка відправляти службу, хрестити та вінчати. Згодом будівлю віддали заводу “Маяк” під склад. В одній зі стін вибили великі двері, якими до приміщення заїжджали трактори та вантажівки. Десятиліттями віряни боролися за відновлення костелу.

В 1990 році костел повернуто вірянам. Зроблено було дуже багато, повернуто святині величний вигляд, який вона мала, до радянської окупації. Завдяки таким небайдужим людям маємо прекрасну святиню щоб помолитись, щоб помилуватись, щоб зробити собі гарні світлини - кожному своє.  Про костел знала давно, багато мандрівників мені радило його відвідати, але сюди нема екскурсій, тому мандрівку влаштували собі самі. 

Подорожуйте-мандруйте, бо бувають періоди в житті коли ти багато в чому обмежений, тоді спогади про мандрівки , приємні чи кумедні моменти з них, дають сили жити далі!.