Бакота, Хмельницька обл. ( " Релакс на Бакоті")

 Літописна Бакота-перша столиця Дністрянського Пониззя.

Чільне історичне місце в історії краю займає Бакота. Тут , ще за 20 років до затоплення встигли провести розкопки, які дали неоціненний матеріал для вивчення її історії. . Відмінність поселення від інших місць регіону в тому, що тут впродовж багатьох історичних епох спостерігається безперервне життя та діяльність людини. 

Зараз коли отак стоїш і милуєшся неймовірними краєвидами на затоку, уявляєш собі в долині хати, церкви, садки, просте сільське життя, яке обірвала радянщина.. Крім поранених людських душ, яких звідси виселили, ще й намагалися затопити нашу історію, яка в цій місцевості  дуже насичена, є навіть багато згадок в документах часів Данила Галицького, який тут теж бував, бо Пониззя входило до складу Галицько-Волинського князівства. 

Щойно потрапивши на територію заповідника " Подільські Товтри" до якого і належить Бакота, з оглядової площадки на Білій горі  відкривається вид на Бакотську затоку, на навколишніх полях, таке різнотрав"я, бджолам рай, а я ще стільки трав бачила, давно в дитинстві.  Тут можна не тільки розглядати, а й прочитати на стендах багато цікавої та корисної інформації

27 жовтня 1981р рішенням Хмельницького облвиконкому в зв"язку з будівництвом Дністровської ГЕС вилучено з облікових даних с Бакота.  на сьогодні немає й сусідніх Теремців, Студениці, Атак, Наддністрянки, Конилівки та ще багатьох придністровських сіл. зникла з лиця землі "золота долина", де на 2 тижні раніше цвіли сади й дозрівали хліба. Лиш назва вулиці "Бакотська"в с Гораївка та провулку "Бакотський" в с Колодіївка ще нагадують про існування такого села в недалекі часи, а вивіска на автобусній зупинці "Бакота" ніби насміхається над розбитою долею жителів цього села  й інших затоплених водою ( Тарас Горбняк)

Коли ви почуєте, що тут клімат, як у Ялті, не смійтесь, це справді так, особливо тут на горі, чим більше в низ, ближче до води, повітря мінялося, на прохолодніше, бо в цей день була дуже сильна спека.

Мов крила розкинув

Дністер тут заплави-

Розбудили його в незбагненний політ.

Він злетів над собою,

Накривши, як лава,

Намистини-поселення шаром боліт   

Аж мільйонами років

Здригнулися скелі

Над хрестами похованих знов кладовищ.

Бистрина потонула,

І з бакотських келій

У молитвах щемить: збережи. не донищ.

Михайло Цимбалюк

Далі від оглядового майданчика дорога веде до залишків давнього монастиря в скелях. По дорозі є облаштоване місце для перекусу, і там же можна купити різні домашні смаколики,мед, та сувеніри у місцевих мешканців.

Поруч з надзвичайно насиченою, цікавою історією зниклої Бакоти, не менш привабливою є доля найдавнішого духовного осередку подільського краю-скельно-печерного монастиря. На сьогодні є лише досить фрагментарні історичні факти його функціонування, але є достатньо археологічних знахідок та літописних документів, щоб відтворити основні етапи його діяльності.  Монастир зберігся частково, решта засипана обвалом скелі при землетрусах. Найдавніша та єдина літописна згадка про життя монахів в печерах Білої гори датується 1362р . Вхід до печер в тіні зелених крон дерев, тут дуже затишно та спокійно, попри величезний потік людей.

Біля печер монастиря  завершується наша екскурсія, яку провів місцевий гід. Було дуже-дуже цікаво, стільки історичних фактів, про які я  дуже хотіла дізнатись. саме того й сюди їхала. Ми спускаємось вниз дуже стрімкою стежечкою,

 по дорозі охолоджуємось водою з цілющих джерел, і мандруємо далі. На кораблику ми пливемо на відпочинок-купання-засмагання, а поки , годину будемо насолоджуватись краєвидами.  Гарно, та ні казково.!!!

Мрія побачити Бакоту, появилася ще років 15 тому, від побаченого магніта у родичів, так я вперше і дізналась про ці затоплені села, та побачити своїми очима ці мальовничі панорами, все ніяк не складалося, в першу чергу мені була цікава історія цих поселень, а не просто приїхати на відпочинок, де не було і немає досі чистоти та охайності. Від турагенцій пропоновані "тури" не влаштовували, саме не цікава була їхня програма.  І ось це нарешті сталося, я на Бакоті завдяки новим друзям "Тур Клуб Бідняжки". Які організували дуже комфортний та цікавий тур . Дякую нашому керівнику групи Єві,та організатору подорожі Діані за супровід та повну інформацію та за чіткий графік, де у нас все було хвилина в хвилину, це дуже тішить. 

І традиційно- мої сувеніри з подорожі. Мандруйте, бо ви оплачуєте тури, а туристичні агенції допомагають Силам Оборони.  Ну і враження, пам"ять про приємні моменти, у вас ніхто не вкраде.