"Місцями Ягайла і Фредра"частина 1
Нові відкриття, нові цікаві локації у новому березневому турі вихідного дня Опіллям. Цього разу моя рідна Львівщина, села та місто Городок, про яке я , як виявилось абсолютно нічого не знала, і не підозрювала про ті цікавинки, які мала побачити. Мандрівка почалася з привокзального Львова, з улюблених панорам , які ніколи не набридають.
Недалеко від"їхавши від Львова , вже була перша локація туру. Це село ( одне з найбільших в Україні) Зимна Вода. Існувало, ще у княжу добу. За свою історію Зимна Вода мала 11 власників. Аж поки в липні 1607 р останній власник села С. Стадницький(каштелян перемишльський) дарує його Львівській колегії єзуїтів. Орден єзуїтів на свої кошти будує у 1612р костел св Катерини.
Головним акцентом храму є чотиригранна вежа, вкрита шатром з заломом. в її верхній частині з трьох сторін влаштовані на двох рівнях бійниці, що вказує на оборонний характер.
Після другої світової війни, останній парафіяльний ксьондз забрав частину храмового майна до Польщі, серед цього було й багато робіт львівських митців. А в 1954р П. Пітуля передав образ св Івана Богослова, привезений ним при переселенні з Польщі ( с. Малковичі) . Від того часу костел стає церквою, але не знищує та не приймає убранства( декору), що залишилось від костелу.
Нині церква -пам"ятка архітектури у дуже гарному стані, яка збереглася до у своєму первинному вигляді, та належить до УГКЦ.
Ми ще мали нагоду трохи роздивитись Зимну Воду з вікна автобуса направляючись до наступного не менш цікавого об"єкту .
с. Суховоля. Ще здалеку видніється величний храм.
Церква св.Івана Богослова ( 1912р) Одне з найкращих творінь архітектора В. Нагірного.
Церква недавно реставрована народним художником України Любомиром Медвідь.. Скільки я вже бачила церковних розписів, але в такій кольоровій палітрі бачу вперше. Вражає, захоплює, тішить.
Позаду церкви є ще одна цікавинка-- стара дерев"яна дзвіниця, яку зберегли ще від попереднього давнього дерев"яного храму, на місці якого й побудована нинішня святиня.
Навколо церкви доглянута територія, коли все розквітне тут дуже буде гарно.
Відвідавши церкву, послухали молитву та намилувались як розписами так і самою побудовою храму, бо саме ансамбль храму та його довкілля є чудовим поєднанням історичної спадщини та новітнього сакрального мистецтва.
Наступною локацією було давнє с. Мшана, а точніше шкільний музей історії села.
У трьох кімнатах зібрана чимала колекція вишиття, предметів побуту та відтворена кімната в хаті. Експонати вчителі збирали по хатах самі, приносять учні, й передають самі мешканці.
Багато речей зі своє історією, з долею сумною та трагічною. Бо люди пережили як не переселення, то ще гірше тюрми та заслання, але не відцурались від свого рідного.
Ну і як же без нашої галицької автентики, як бамбетель. Мусів бути в кожній хаті.
А ці вишиті образки, дуже зворушують. Вони такоє є підтвердженням того, що українців хотіли , і далі хочуть знищити , як націю..
Ну і справжні свити.
Музей вартий для огляду, бо тут не лише можна побачити багато цікавого, а й почути, про страшні часи періоду другої світової. Тюрми, репресії, розстріли культурної інтелігенції краю, вояки УПА. Люди боролись кожен по своєму, але у всіх була мета одна-вільна України, тепер їхні нащадки змушені далі продовжувати цю боротьбу.
З музею ми поїхали в місто Городок. Про нього я крім того , що це районний центр ( колись був) і більше нічого не знала. А виявляється це місто з доволі давньою історією, з цікавими архітектурними пам"ятками.
Місто Городок розташоване над річкою Верещицею за 25 км від Львова. Заселення цієї місцевості почалося ще в період Київської Русі. Вперше місто згадується у Галицько-Волинському літописі 1213 р. Пов’язана ця згадка із боротьбою руських князів Данила Галицького та Мстислава Удатного за землі Галицько-Волинського князівства, на які претендували польський король Лесько й угорський королевич Коломан. Поселення виникло як традиційне укріплене давньоруське городище із системою земляних укріплень та валів у вигляді фортеці, оточеної природними смугами оборони — річкою, непрохідними болотами та ставами.
У той час річка Верещиця була судноплавною, що забезпечувало ведення торгівлі не лише сухопутними, але й водними шляхами.
Залишки ровів, обронних валів можна ще побачити.
На місці замкового городища теж старий парк18 ст, з мальовничими краєвидами.
Історична забудова міста, деталі, фрагменти, старі двері..-зачаровує
Колишня пошта, з автентичними дверями, плиткою на підлозі.
Пізніше (за польського панування) місто отримало інший прикметник — "Грудек (Городок) Ягеллонський" — названий у 1906 р. на честь великого князя литовського та короля Польщі Владислава ІІ Ягайла, який свого часу часто відвідував містечко та помер тут у 1434 р. Свого часу у центрі міста був пам"ятник Ягайлу. а навколо посаджені 4 дуби, два з них дожили до наших днів.
Будинок адвоката Лонгина Озаркевича, тут збиралась українська інтелігенція, неодноразово бував Іван Франко.
Будинок суду ( справа)
Колишня пожежна станція
Ратуша 1832р
Про перебування відомого письменника Уласа Самчука в Городку для мене ця інформація була несподіванкою, зберігся й будинок, в якому він мешкав.
Я не очікувала побачити стільки старовинних будівель, у відносно доброму стані . Але найбільше емоцій та вражень було від побачених святинь Городка. Це неймовірне щастя ,що ми маємо можливість не тільки милуватись ними а й молитись у цих же храмах.
Воздвиженський костел ( 15--18 ст ) Масштаби вражають та зачаровують.
Пам"ятний знак у вигляді серця, на згадку про великого князя Литви Ягайла, начебто ( але я більше схиляюсь до версії, що це не видумано, а правда) серце замуроване у стіни костелу, по його заповіту,. все ніби так, але серце замуроване в іншому костелі.
Благовіщенська церква
Дерев'яну церкву на місті сучасного храму побудували у 1547 році за дозволом короля Сигізмунда І Старого. Земельну ділянку під храм подарував якийсь русин Сенько. у 1633 році городоцький староста Фердинанд Мишковський дозволив замість дерев'яної поставити муровану церкву. у 1869 році стіни по периметру укріпили похилим кам'яним цоколем, а з північної сторони прибудували могутні контрфорси. У 1880-х роках дерев'яні куполи було замінено кам'яними. Пізніше до північної стіни прибудовано каплицю і приміщення, що сьогодні є захристією. Церква викладена із каменю та цегли. Перед Другою світовою війною учні школи Михайла Бойчука розробили проєкт розмалювання церкви, але здійснити його не вдалося. В дещо зміненому варіанті цей проєкт розпису реалізовано у 1950-х роках, але невдовзі його було замальовано і замінено менш художньо вартісним. Тоді ж у храмі споруджено іконостас.
У церкві Благовіщення Пресвятої Діви Марії зберігаються мощі новопроголошеного блаженного УГКЦ священномученика Петра Вергуна (1890–1957), уродженця м. Городка.
Оборонні стіни церкви вражають своєю потужність. Ще біля храму зберігся аутентичний пам"ятник 1871р, поставлений на честь Братства Тверезості.
Храм і келії Францисканського оборонного монастиря ( 1419) розташовані поряд з замковим пагорбом. Там же нібито захоронене серце Ягайла. Монастир був зведений під час правління короля Владислава Ягайла, але є припущення, що раніше тут була давньоруська церква. Сьогодні тут діючий свято-Преображенський Студитський монастир.
ще однією безцінною перлинкою є дерев"яна церква св Івана ( 1755р)
Дуже було цікаво відвідати краєзнавчий музей в Городку. Величезна колекція старовинного вишиття, де нам розповіли мало не про кожну річ історію її походження. Вишивальний рай, бо такого зібрання не часто можна побачити, а ще в такому ідеальному стані експонати. Видно , що тут люблять та цінують своє рідне.
"Городоцький шов"- неймовірні орнаменти вишиті технікою притаманною для цієї місцевості, переважно в багряно-червоних відтінках
Екскурсовод пані Ганна Кузбит демонструє фрагменти вишивки "городоцьким швом ", які були знайдені на горищі заїжджого двору Адольфа Гензе ( бургомістра Городка в кінці 19-поч 20 ст )
цей кептарик був пошитий з підручних матеріалів на засланні в Сибірі.
Ще раз скажу, що так дбайливо та акуратно оформленої експозиції, я ще не бачила в жодному музеї.
Після такої насиченої та дуже цікавої екскурсії містом та музеєм, нашу групу чекав смачний обід в ресторації "Старий Млин", яка знаходиться якраз біля старого водяного млина.
Трохи перепочили, підкріпились, й їдемо далі, наша фантастична мандрівка "Місцями Ягайла і Фредра" з екскурсоводом п. Миколою та керівником групи п. Оксаною триває. Буде далі.....
Коментарі
Дописати коментар