Вишня, Рудки, Градівка Львівська обл. " Місцями Ягайла і Фредра " част 2

 В перші половині мандрівки ми відвідали місця пов"язані королем Ягайлом, тепер прямуємо до Вишні ( Бенькова Вишня ) де будемо знайомитись з Олександером Фредро.

Wyjechaliśmy razem, z odmiennych pobudek: Napoleon na Elbę, ja zasię do Rudek. А.Fredro.

По дорозі до палацу стоїть самотньо стара льодовня.

Граф Александр Фредро-польський галицький комедіограф, мемуарист, поет, рідний дід митрополита Андрея Шептицького.

Дорога до палацу веде через старий закинутий парк, де ще височіють старі дерева, які так і хочеться обійняти, притулитись.

Поки ще дерева голі, то палац вже можна розгледіти здалеку.

У 1797 р Яцек і Маріанна Фредри купили маєток в Беньковій Вишні. попередньо там був дерев"яний палац, який згорів, але лишились господарські споруди, де у прибудові -флігелі й замешкали Фредри.. Але у січні 1806 р флігель спалахнув від непогашеної свічки, в тій страшні пожежі загинула мама Александра Фредра.  Він з батьком виїзжає до Львова. коли йому виповнюється 16 р став військовим Варшавського князівства, воював в армії Наполеона, був учасником Бородінської битви, простіше кажучи палив Москву, жаль, що не спалили до кінця. У 1815 р повертається до Вишні. Зводить великий мурований палац, проєкт якого побачив в англійському журналі.

Кажуть що тут зображені лиця власників-Александра та Софії Фредрів. На світлині зправа написи , що побудовано батьком, відновлено палац сином.

Мама А. Фредра обожнювала працювати в парку.  Вона посадила 9 смерек біля стежки, що вела до криниці, за кількістю її живих дітей, до зрілих літ дожиє тільки Александр. Вже як господар маєтку він поставить лавку, з якої буде дивитись на ті ялини.

На палаці ще багато збережено ліпнини, правда часу у неї стає все менше, руйнується, облітає. Якщо про Фредра не відомо для багатьох людей, то про Андрея Шептицького знають чи просто чули уже всі, В честь нього називають вулиці, тепер і місто Червоноград носить ім"я Шептицький, то чому ж родинне гніздо, місце де бігали дітьми Шептицькі, перебуває в такому нещасному стані.....

Герб Фредрів

Одним з улюблених місць для всіх малих Фредрів , а це Яцека діти, онуки, згодом і правнуки, був ставок.

І ще трохи господарської забудови

Ми прощаємось з палацом, з вірою в те, що здоровий глузд і совість знайдеться в громаді, щоб зберегти цю перлину Львівщини, і не тільки. А ми мандруємо далі . На черзі Рудки . Містечко, що знаходиться на злитті річок Вишні та Вишеньки.  Тут є ренесансно-бароковий костел  Успіння Діви Марії 1728 р побудови з копією образу Рудківської Матері Божої "Цариця Бещад". та родинною усипальницею роду Фредрів. Місце де збережено пам"ятні плити, сам склеп , не побито та розрито, і справді унікальне, бо такий гарний стан зазвичай рідкість.

недалеко від костелу, ще стара хатина

Історія про Фредрів добігла до свого завершення, але на нас чекав ще один музей в с. Градівка.

Церква сучасної побудови, но дуже велично виглядає.

Приватний музей Івана Яценка

Тільки під"їхавши до двору пана Івана, вже можна побачити, що тут живе творча людина.

Пан Іван експонати збирав ще з дитинства, а коли їх стало вже дуже багато, своїми руками будує музей.

Чого тут тільки нема, як експонати на вулиці, є колекція старих ручних січкарень. так і в приміщенні. Холодна і вогнепальна зброя

Так і селянський реманент-веретена, нецьки, млинки, ступки, посуд, багато всього різного та цікавого , як старовинного так і часів радянщини, дітям це теж цікаво, бо коли нам деякі речі звичні, нічого особливого, для них це вже справді музейний експонат.

 Ще з найбільш вподобаного, бо фотографувати не дуже зручно, коли хочеться все просто розглянути.

Діва Марія, такі статуї в нас на Галичині могли бути як пам"ятник на цвинтарі так і фігурав селі, чи на шляхах.

Жорна теж цікаво оглянути

Ще один експонат. усіх зачарував , повторюся, видно , що власник музею творча людина. ( Жодна тваринка не постраждала, замкнули, щоб не забруднив своїми лапками відвідувачів музею, бо дуже ця хвостата особа любить тулитись)

"Папуг в клітці"

Це була остання локація в нашому краєзнавчому турі одного дня. Вражень та емоцій дуже багато, світлин ще більше, а інформації..... особливо завдяки великому краєзнавцю( не побоюсь, так сказати, бо Відвідайці, думаю погодяться зі мною) п. Миколі Майданському.  Все злагоджено, ідеально по часі, бо встигнути побачити все заплановане, і так, щоб реально роздивитись, без поспіху, це все завдяки наші керівниці групи пані Оксані. Но найбільш емоційним моментом для мене було знайомство з людиною з нашої екскурсійної групи- одним з головних героїв , щойно виданої нової книги М. Матіос " Жінці можна довіряти" паном В. О. котрий ще й прочитав мені пару своїх віршів. 

І традиційно фото сувенірів ( ну якось без магнітів, цього разу )

Було дуже цікаво, пізнавально, весело, багато нових вражень та відкриттів. Подорожуйте Україною, воно того варте!!!