Новий екскурсійний тур зимового, трішки морозного та сніжного дня , під назвою * Подільський Манчестер *. Це не сучасне порівняння, як я подумала , ще коли побачила анонс туру, отже деталі згодом.
Тур у нас був такий міксовий-трохи історії, та пам"яток, трохи природи, і трохи дегустації смаколиків. Думаю, кожен залишився задоволений від поїздки. А розпочався цей цікавий мандрівний день з оглядової екскурсії Дунаївцями, та більш поглибленої та деталізованої розповіді про містечко у історичному музеї, який розташований в історичній будівлі німецького ремісника.
Перша згадка про Дунаївці у 1403р. Спочатку це було село, потім містечко над р Тарнавою.. Найбільший промисловий та торгівельний розвиток припав на 1870 рр. Славилось своїми сукнарями, мало 54 фабрики, фабрику мила та свічок, каретні майстерні, броварню, чавунно-ливарний завод. Це був один з найбільших промислових центрів у губернії. І саме звідси й пішла назва * Подільський Манчестер* . Бо саме так Дунаївці описав видавець І . Ситін у календарях, які він печатав. Багато з нас на уроках історії чули про німців -фабрикантів, але найчастіше згадки про них були з півдня України. Та виявляється у Дунаївцях їх було більше 1000 , і це була найбільша община на Поділлі. Жили родинами, маючи свій бізнес, роботу, школу, та святиню. Це була лютеранська Кірха зведена у 1866р.За радянщини вона теж постраждала, зараз трохи оновлена, та відновлена діюча для баптистів.
У Дунаївцях саме на екскурсії я вже вдруге, і знову взимку. В грудні 2022р у нас була більш оглядова екскурсія містом. Тоді я й дізналась та побачила колишній маєток Скібневських( Красінських) 1850 р побудови.
Вчора ми швиденько оглянули історичний центр, щоб зосередитись на екскурсії в музеї.
Міська рада у стилі сталінського ампіру
Музей вразив вже з вулиці--своїм приємним оновленням, раніше це була сіра, непримітна, хоч і давня будівля
Це був будинок та майстерня німецького ремісника. Будівля з своєю легендою, а можливо й правда, . Німецька колонія в місті проіснувала до 1937 р , під час репресій німецьке населення було виселено. Така доля була і у власників цього будинку. Згодом син ремісника -німецький льотчик 2 світової, отримує наказ на бомбардування Дунаївців--містечка де ріс, де ще був його будинок, він пролітає , і скидає бомби за теренами міста... чи могло це бути в реальності, а чого й ні....
Теперішній історичний музей розташований у цьому ж історичному будинку, де збереглася аутентика на фасаді. Тут ще був барельєф, така чавунна кахля, відлита на ливарному заводі у Проскурові, скоріш за все по спец замовленню. Зараз вона знаходиться у музеї
Експозиції музею дуже цікаві, в поєднанні з розповідями пані Альони, і саме приміщення додає такого історично-культурного настрою.
Багато цікавих вишитих сорочок, як старовинна "косоворотка" яка родом звідси з Поділля,а не завезена з боліт, як багато "розумних" це стверджують.
Після проведеного неймовірно цікавого часу у музеї, ми побачили найдавнішу споруду Дунаївців.. Це підземелля та келії Капуцинського монастиря 1790р.
До монастирського комплексу входив і костел Непорочного Зачаття Діви Марії. У 1832р російська влада ліквідувала монастир, і стає православна Вознесеньська церква. До наших днів святиня постає у знищеному, перебудованому, майже без сліду давньої величі церква ПЦУ.
Далі на нас очікувала несподіванка-гастротур- з дегустацією смаколиків від місцевих виробників. Насмакувались, зробили закупи запашного хліба, та смачних сала і ковбаски, ми мандруємо далі.
Милуємось видом на одну з найвищих з гряди Подільських Товтр-гору Сокіл.
Та вирушаємо до першої столиці Подільського краю , давнього містечка на Хмельниччині - Смотрич.
Після перемоги над татарами на Синіх Водах (1362) князь Ольгерд віддав Поділля племінникам - братам Коріатовичам. Литовський літопис пише:
"То тиї княжата Коріатович, пришед в Подольскую землю і вошли у приязнь з отамани, почали боронити Подольскую землю от татар... і напервей нашли себе твержю на реце на Смотричи, тут пак себе нарядили город Смотричи..."
Хоча місто існувало і до Коріатовичів - про нього згадують давньоруські літописи.
Перша локація у цьому містечку костел 1786-1821 р побудови ,на місці резиденції Коріатовичів
Костел слугував і усипальницею Потоцьких, які володіли містом з 17 по 19 ст. Склепи залиті бетоном за вказівкою ксьондза який керував відбудовою костел, мармуровий надгробок можна побачити біля костелу.
Сам костел перероблений, добудований, сплюндрований ( бо чого тут тільки не було) Тож свою архітектурну цінність та внутрішні розписи втратив вже давно. Зараз нічого цікавого не має.
Навкруги приголомшлива природа, краса річки, лісів та гір, які трохи можна розгледіти за хащами біля костелу.
Затишні смотрицькі хатини
З доволі цікавою огорожею
У Смотричі є ще одна цікавезна локація. Це на пів руїна дзвіниці Успенської церкви, якій понад 300-- років, правда від самої церкви й сліду немає. Дзвіниця значно пошкоджена в період другої світової війни, але її велич та красу ще можна розгледіти
Зі Смотрича ми поїхали у ще одне давнє подільське містечко Купин.
Тут є млин з 1455р, і являється найстарішим на Поділлі.
Цей же млин був реконструйований в кінці 19ст. У Швейцарію зі зібраними усім містечком коштами за обладнанням відправилася група купинчан. По поверненні , зі ст Дунаївці до Купина техніку волами перевозили протягом року. Під цюріхське обладнання будо збудоване окреме велике приміщення.
Млин був діючим до початку 2000-их.рр.
Недалеко від млина є мальовничий водоспад Шум. Він є рукотворним, давні греблі, які потрібні були для водяних млинів.
Далі стежкою можна вийти на турецький міст, але місцеві легенди кажуть , що міст побудований ще до турків, вони лише його оновили. Якби там не було, міст ще й досі доволі симпатичний, та є цікавою фотолокацією, ну бо таке ж не щодня побачиш.
Останньою локацією в турі було місто Городок, пам"ятки тут майже всі втрачені, або перероблені до невпізнання, тож достатньо і оглядової екскурсії. Однією з цікавинок міста є костел св Станіслава, вже сучасної побудови, на місці цвинтарної каплички. Тут я була влітку 2022р, перед костелом була брама зі скульптурами, квіти, хвойні, тиша та затишок, зараз все вирізано, і розширена велика площа перед храмом.
Тур вихідного дня добігав свого завершення. Це був, цікавий, насичений, недарма прожитий день в колі мандрівників-однодумців. Подорожуйте, воно того варте. (( ну і як без зігріваючої кави..))
Коментарі
Дописати коментар