Ізяслав, Антоніни, Чорний Острів Хмельницька обл

 

Перший тур вихідного дня у 2025р. Хмельниччина, історична Волинь, нові відкриття, цікаві місця, та неймовірно гарні та величні руїни, які попри свій жалюгідний стан, не перестають захоплювати та дивувати людей які люблять та цікавляться своєю історією.

Тур розпочався з екскурсії Чорним Островом, тут я вже вдруге, але знову цікаво., і ще дуже приємно коли є позитивні зміни. ( у палаці оновлені експозиції, які тепер виглядають світліше і затишніше.)

Костел (1797 р побудови,) Внебовзяттяпресв. Богородиці. Колись тут були образи пензля Бочеллі, які звичайно, що втрачені, за радянщини тут був і склад, і клуб, тепер святиня повернута вірянам.

Поряд з костелом знаходиться палац Пшездецьких( 2 половина 18 ст), побудований на місці замку Вишневецьких. ( на фото тильна сторона палацу)

А так палацовий комплекс змалював( зафіксував, бо тепер завдяки йому, є малюнки втраченого) Наполеон Орда.

До наших днів дожила лише частина цього палацику, з автентичними дубовими сходами, грубками, та ліпниною.

З заду палацу був парк спланований відомим "ландшафтиним дизайнером" того часу Маклером., з альтанками та звіринцем.  Міст з палацу вів на острівець посеред ставу.  Побудований англійський паввільйон, влітку там грав палацовий ансамбль. Зараз це уявити складно, бо від того всього багатства залишився острівець з хащами, та вільхами .

На зворотньому шляху від палацу ми заглянули до церкви Преображення Господнього ( 1779 р ) , де знаходиться дуже відома зцілююча ікона Пресвятої Діви Марії з вишеньками.

Далі ми помандрували на Волинь До фахверкового містечка Антоніни,раніше Голодиківці, перша згадка про нього датується 1593р.  В честь дружини власника села Антоніни, з княжого роду Сангушків, село й отримало сьогоднішню назву.

Першою локацією є садиба Сангушків-Потоцьких, яку зводили на протязі 18-19 ст., поступово додаючи нові споруди. До наших днів переважно й саме господарські споруди дожили, бо сам палац в 1919 зруйнований більшовиками, тепер тут "стадіон".  Огорожа палацового комплексу дивом збереглася, тож дивлячись на неї, можна й пофантазувати , як помпезно виглядав палац, або переглянути Реальну історії, а самеУкраїнські палаци. Золота доба   "" Акіма Галімова, там є відтворення цього палацу.

Брама з гербами власників Сангушків та Потоцьких.

Коли маєток перейшов у власність родини Потоцьких, граф Юзеф розбив навколо ботанічний сад . Кількість дерев в парку , який простягнувся через велику частину містечка і зараз вражає, думаю тут неймовірно гарно в золоту осінь, але зараз без листя краще розгледіти ті казкові (и хоча і напівзруйновані ) будиночки.

Кінний манеж 

Возовня ( приміщення для карет)

Будинок каретного.

Будинок економа, та казино на 1 поверсі.

Гараж на 9 автівок та квартири водіїв.

Будинок управителя цукроварнями Потоцьких 

І ще дуже багато таких будинків, то заховані серед дерев то серед радянської забудови, всі вони такі різні, але більшість чуть не в аварійному стані, дивишся на всю цю нереальну красу, і дуже сумно, що вже 30 років як Україна розпрощалася з радянщиною, але в більшості випадків, хіба, що на папері. Дух розрухи, руйнування, неохайності, впустив глибоке коріння.....

Але, якби сумно не було, ми радіємо від побаченого, і разом з нашим гідом мандруємо далі до  єдиного міста в Україні , де збереглася планувальна структура часів Русі, історичний центр Заславщини, який постав з поєднання 2 міст- Старого та Нового Заслава- сучасного Ізяслава.

Знайомство з містом розпочинається з будинку культури , де розташований краєзнавчий музей.

Музей невеликий, але дуже цікавий, видно, що люди, які там працюють живуть цим. У музеї ми почули, дуже цікаву лекцію від пана Віктора Кучерука, про історію та пам"ятки міста. Неймовірним експонатом є факсимільне видання Пересопницького Євангелія. Яке і було створене саме тут з початку 1556 р в монастирі Пресв. Трійці в Заславі. Тут була створена більша частина цього нарядного фоліанту , закінчена робота була в монастирі , що в Пересопниці, звідси вже й пішла його назва. Це Євангеліє створювалось, за замовленням Анастасії Ольшанської, вдови князя Кузьми Заславського.

Є значна колекція вишиття, посуду, меблів  Ізяславщини. Відтворена давня світлиця волинян. Це дуже цікаво , хто раніше читав у книгах українських письменників, про покуть, скриню, побут, піч, тут це все можна побачити.

Дуже всіх потішив такий експонат, як цеглина з залишків костелу 1599р, з відбитком лапки кота.

Далі в нас була екскурсія Новим Заславом. Помилувались костелом св Йосипа 1747-1755 рр побудови.

І нарешті ми підійшли до самої цікавої локації, яку, я мріяла побачити дуже багато років. Це руїни палацового комплексу Сангушків, який зводився протягом 16-18ст.

Палац розташований на мисі при впадінні р Понора у річку Горинь.  У 1637 р замок складався з мурованої в"їзної брами та палацу.

Довкола палацу були бастіони з валами та вежами.  На поч 18 ст було здійснено велику реконструкцію замку , власником якого на той час був Павло Карл Сангушко

У 1745 р з"являється новий комплекс з побудованим у 1754-1770-рр палацом князів Сагушків. .

Залишки ліпнини, і сходи до бальної зали. Саме тут спробувати собі уявити , як по цих сходах у 1781р підіймався король Польщі Станіслав Август, і розглядав статуї Мікіланджело, тут поряд в нішах. Складно уявити правда ?, але можна....

Ініціаторка побудови була вдова князя  Барбара Сангушко. Після 1840 р ніхто з власників постійно тут не жив.  У 1870 р князь Роман Сангушко змушений продати свою резиденцію російській владі.

В кінці 19 ст палац переобладнали під казарму , та облаштували помешкання для офіцерів . так і почалася перебудови та руйнування палацу. На сьогодні це як скелет палацу, видно, що є небайдужі, бо вирубано багато хащів ,які окупували палац, але ще багато сміття  як всередині,. так і навколо.  Відбудовувати, це точно вже ніхто не буде, але ж зберегти б те, що ще не втрачено.... Біля палацу мальовничі краєвиди на річку Горинь

Та вид на старий Заслав, де можна побачити церкву Різдва Христового, сучасна побудова, на місці замкової церкви, та готичні руїни костелу Івана Хрестителя 1599р ( усипальниці князів Сангушків)

З вікна автобуса мали можливість ще трохи оглянути Старий Заслав, де ще збереглося трохи слідів історії. Та помилуватись видом на бароковий монастир Бернардинів 17ст , нині там в"язниця..

 Випили смачної кави з ізяславською випічкою, та повернулись до дому з  гарними світлинами, неймовірними емоціями та фантастичними враженнями від побаченого та почутого. Тішуся та безмежна повага до людей, котрим цікава наша історія.