Летичів, Головчинці, Новокостянтинів, Кудинське городище, Хмельницька обл.

 За історичними даними Летичів -одне з найдавніших поселень на Поділлі, його територія входила до складу Болохівської землі, і назву свою місто не змінювало з часів Русі. У 1579 р Ян Потоцький перебудовує замок в кам"яну фортецю. До збереглися замкові мури та кругла вежа у самому центрі Летичева.

Майже поряд із залишками замку, точніше за його стінами є монастир та костел Успіння Діви Марії ( 1606 р)

Недалеко Летичева є село Головчинці, відоме завдяки пам"ятці архітектури -монастирю 16 ст.. Сам монастир розташований за селом майже в лісі, над Південним Бугом.

Новокостянтинів.

На лівому березі Південного Бугу в усті р. Діхтярка було засноване місто Костянтинів. Колись місто мало Магдебурзьке право і було не лише оборонним, а й релігійним та ремісничим центром. А нині його йменують Новокостянтиновом і воно вже ніяке не місто, а невелике село на Хмельниччині.
.Новокостянтинів веде свій родовід від славного роду Острозьких. Як відомо, князь Василь Острозький заснував один Костянтинів у своїх володіннях в 1561році на півдні Волині, а другий Костянтинів близько 1600-го року на півночі Поділля. Деякий час обидва міста називалися однаково. Лише в 1632 році перше з них отримало назву Костянтинів Старий, а друге – Костянтинів Новий. Нині перше – це місто- Старокостянтинів, а друге - село - Новокостянтинів.
Пізніше, у 17 ст, село та ліси навкруги стали власність родини Ржевських. І саме граф Ржевський побудував костел св Анни, котрий досі височить у центрі села. .

Дуже велична та гарна споруда, так хочеться і мріється про реставрацію та відбудову цього костелу

Неподалік є село Кудинка, де знаходиться пам"ятка археології 12 ст--літописне місто Кудин., яке належало до Болохівського князівства. Тут можна побачити вали і рови які йдуть трьома дугами. Відразу за городищем стрімке урвище до річки Південний Буг, та перехоплюючі подих краєвиди.

А ще ці місця пов"язані з  Устимом Кармалюком. Розповіді, які потім переросли в легенди якраз пов"язані з цим народним героєм. Переховуючись від переслідувань, він часто переховувся в місцевих лісах. Одна легенда є про Кармалюкове крісло ( на нижній світлині, на задньому фоні) там Устим Кармалюк збирав своїх побратимів, на скелі є вибоїна --саме то і є Кармалюкове крісло, де був його "трон" з якого спостерігав , чи ніхто не наближається до нього.