Драгомирна, Сучава ( скансен), Воронець ( Dragomirna, Suceava, Voroneț ) Румунія.

 У березні 2024 я знову поїхала в тур по монастирях Румунії. Це була нова екскурсія по Буковинських святинях, які дуже пов"язані з Україною 

Монастир у Драгомирні. заснований Анастасієм Кримкою в 1607р.

Святиня є однією з найстаріших у Південній  Буковині, велику грошову допомогу на будівництво надав Петро Могила..

З 1763 по 1775 р настоятелем був Паїсій Величковський, українець з Полтави, випускник Києво- Могилянської академії. 

Цей період самі церковники вважають одним з найкращих для монастиря.

Пізніше вважався неформальним духовним центром Запорозької Січі.. , в час коли ліквідовувались українські святині, та було гоніння козаків.

 Козацька старшина надавала сталу фінансову допомогу монастирю. А ще тут в самі церкві є пам'ятне місце в честь П. Величковського., якого дуже тут поважають. Монахині почувши , що ми з України, зразу стали нам показувати це місце, там завжди живі квіти, та постійно горить лампада.

На відміну від інших відомих монастирів Буковини в Румунії, Драгомирна не має розписів.

Церква побудована з сирого, нешліфованого каменю , за винятком колон, які завершуються шліфованими кам"яними контрфорсами.

На монастирському подвір"ї ( а ми були 9 березня ) трава була біла від цвітіння підсніжників.

У 1627 році через часті набіги турків і татар  князь Мирон Барновський подарував оборонний мур, який зробив його схожим на фортецю.

Так як Драгомирна розташована близько Сучави, то ми вкотре відвідали Сучаву. Цього разу вдалося добре дослідити Музей Буковинського села 

присвячений дерев"яній архітектурі ,

 етнографії 

, історії 

та народному мистецтву регіону. 

Цей скансен є чудовим місцем не лише для прогулянок чи гарних світлин 

, а й для ознайомленням життя цілого буковинського села.

Бо всі локації тут розміщені так , як би виглядало правдиве село. З церквою

школою, господарськими дворами

багатими та бідними садибами

В кожному приміщенні відтворено побут , а також є тематичні будинки, повністю в кімнаті відтворено-хрестини, весілля, похорони, і звучить тематична музика.  В загорожі пасуться кози, вівці ( справжні) тож все виглядає дуже автентично.

Далі ми проїздом побачили місцини в Карпатах . стежками якими бігала малою наша Ольга Кобилянська , місця де здається зупинився час, маленьке містечко Гура Гуморулуй.  зразу за цим містом є ще одна унікальна пам"ятка Румунії в долині річки Воронець, монастир "Воронець"

Монастир був побудований Стефаном Великим у 1488 році протягом 3 місяців та 3 тижнів. На ознаменування перемоги у битві при Васлуї . відомий, як  "Сікстинська каплиця Сходу", фрески у Воронці мають інтенсивний синій відтінок . відомий у Румунії як "Воронецька синь".

Навкруги самого храму було багато огорожі, триває реставрація, і через це дуже мало вільного простору. Туристів тут значно більше, ніж у всіх попередніх відвіданих мною святинях. І лише тут був вхід платний. Біля монастиря є довжелезний сувенірний базарчик, де я нарешті знайшла традиційну буковинську ікону мальовану на склі. Також тут можна перекусити звичним для нас фаст-фудом, або ж місцевим буковинським, який є схожим із закарпатською їжею, як наприклад -Лангош. Було дуже цікаво, подекуди зворушливо, і смачно теж...